В основі ГАТТ/СОТ лежить ряд фундаментальних принципів, які є загальновизнаними щодо митного регулювання міжнародного товарообміну. Серед таких принципів:

Стаття І ГАТТ встановлює принцип застосування режиму найбільшого сприяння, зміст якого полягає в тому, що по відношенню щодо мит та митних зборів всякого роду, що накладаються на ввіз та вивіз, або в зв'язку з ними, або на переказ за кордон платежів за імпорт або експорт, а також по відношенню щодо метода стягнення таких мит та зборів і по відношенню до всіх правил регулювання та формальностей у зв'язку із ввозом та вивозом (а також по відношенню до національного режиму) будь-яка перевага, сприяння, привілей або імунітет, що надаються будь-якою з договірних сторін по відношенню до будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни або призначається для будь-якої іншої країни, повинні негайно та безумовно надаватися подібному ж товару, що походить з територій всіх інших договірних сторін, або призначений для територій всіх інших договірних сторін.

Застосування режиму найбільшого сприяння має ряд винятків, передбачених ГАТТ (зокрема Параграфами 2, 3, 4 Статті І, Статтями II, XVI та ін.). До таких винятків належать: прикордонна торгівля, митні союзи, преференції країнам, що розвиваються; різного роду надзвичайні обставини (війна, міжнародна напруженість, завдання великих збитків національній промисловості, негативний платіжний баланс країни, порушення третіми країнами принципу недискримінації, що дозволяє вдаватися до адекватних заходів і т. ін.)

Стаття III ГАТТ передбачає застосовування сторонами-учас-ницями щодо товарів, імпортованих від іншої сторони-учасниці, національного режиму, тобто режиму не менш сприятливого, ніж режим, наданий аналогічним товарам національного походження по відношенню до всіх законів, правил та вимог, що стосуються внутрішнього продажу, пропозицій до продажу, розподілу та використання. Метою застосування цього принципу є недопущення використання внутрішніх податкових механізмів, різного роду технічних правил, вимог щодо використання товарів або сировини національного походження в якості штучних перешкод для вільної конкуренції з товарами з інших країн для захисту внутрішнього виробництва. При застосуванні цього принципу існує багато застережень (наприклад, завдання імпортом шкоди національному виробництву, поставки за замовленнями органів державної влади та місцевого самоврядування тощо).

За загальним правилом жодна з договірних сторін не повинна встановлювати або зберігати щодо експорту з території іншої договірної сторони або імпорту до неї ніяких заборон або обмежень, будь то у формі квот, імпортних або експортних ліцензій або інших заходів, окрім мита, податків або інших зборів. Але це правило також має численні винятки, передбачені ГАТТ.

Крім того, ГАТТ визначає поняття демпінгу, що міститься і в тому, що товари однієї країни поступають на ринок іншої країни за ціною, нижчою за нормальну ціну подібних товарів. Демпінг засуджується, в разі, якщо він спричиняє або загрожує спричинити матеріальну шкоду національній промисловості або затримує темпи ЇЇ розвитку, передбачається застосування антидемпінгових та компенсаційних мит. Передбачається встановлення нових рівнів тарифів лише після проведення переговорів із зацікавленими сторонами, проведення переговорів щодо взаємного зменшення митних тарифів, допускається існування регіональних угод — митних союзів та зон вільної торгівлі, які порушують за певних умов (відсутності перешкод для торгівлі з територією, включеною до подібних утворень з боку третіх країн) режим найбільшого сприяння. У рамках СОТ розробляються критерії, у відповідності до яких повинно здійснюватися національне тарифне регулювання.